Походження та розвиток цементу

Потрібно зазначити, що до перших в'язких речовин належали вапно та гіпс. Саме вони використовувалися давніми греками та єгиптянами під час зведення монументальних споруд, які відомі нам і донині. Трохи пізніше в Стародавньому Римі люди почали використовувати як в'яжучі речовини вапняні розчини з домішкою подрібнених гірських і вулканічних порід, які наділяли в'яжучу речовину здатністю затвердіння.

Протягом багатьох тисячоліть вапно та гіпс залишалися єдиними матеріалами, що мають в'яжучу здатність. Однак вони мали одну істотну ваду – низьку водостійкість. Це і спричинило винахід абсолютно нової в'язкої речовини, яка була б стійкою до впливу води та вологи.

У 18 столітті Д. Смітом шляхом випалу вапняку з глинистими добавками було отримано водостійкий матеріал, названий гідравлічним вапном. Трохи пізніше Д. Паркер винайшов новий матеріал – роман-цемент, який вирізнявся здатністю твердіння як на повітрі, а й у воді. Слід зазначити, що до середини 19 століття всі гідротехнічні споруди зводилися з цих в'язких речовин. Нині вони втратили свою практичну значущість, тому що їм на зміну прийшов ще більш вдосконалений матеріал із суміші глини та вапна. Це цемент – матеріал, який використовується для приготування будівельних розчинів, з'єднання окремих деталей конструкції, гідроізоляції тощо.

В даний час відомо безліч видів цементу, які мають різні технічні характеристики, що дозволяє використовувати цей матеріал у всіх без винятку видах будівництва. Цементне виробництво в Україні постійно розвивається, що пов'язане зі стрімким збільшенням обсягів будівництва та підвищенням попиту на цей матеріал. Це ще раз доводить те, що через багато років цемент не втратив своєї актуальності і відноситься до категорії найпопулярніших на будівельних майданчиках матеріалів!